Ревмоксиб капс. 200 мг № 10

РЕВМОКСИБ

(REVMOXIB)

Склад:

діюча речовина: celecoxib;

1 капсула містить целекоксибу, у перерахуванні на 100 % речовину – 200 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; повідон; натрію лаурилсульфат; кальцію стеарат.

Лікарська форма. Капсули.

Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Коксиби. Код АТС М01А Н01.

Клінічні характеристики.

Показання. Симптоматична терапія остеоартриту, ревматоїдного артриту та анкілозуючого спондиліту. Рішення про призначення селективного інгібітору циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) повинно ґрунтуватися на оцінці індивідуальних сукупних ризиків для кожного пацієнта.

Протипоказання. Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату та/або сульфаніламідів. Активна пептична виразка або кровотеча у травному тракті, запальне захворювання кишечника. Астма, гострий риніт, носові поліпи, ангіоневротичний набряк, кропив'янка та інші алергічні реакції в анамнезі, викликані застосуванням саліцилатів або нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ), у т.ч. інших специфічних інгібіторів    ЦОГ-2. Порушення функції печінки тяжкого ступеню. Порушення функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв). Застійна серцева недостатність (клас II-IV за критерієм NYHA), діагностована ІХС, захворювання периферичних артерій та/або цереброваскулярне захворювання. Період вагітності або годування груддю.

Спосіб застосування та дози.

Остеоартрит. Стандартна рекомендована добова доза для дорослих становить 200 мг за 1-2 прийоми. У деяких пацієнтів у випадку недостатнього полегшення симптомів збільшення разової дози до 200 мг може збільшити ефективність.

Ревматоїдний артрит. Початкова рекомендована доза – по 100 мг 2 рази на добу. У разі необхідності дозу можна збільшити до 200 мг 2 рази на добу.

Анкілозуючий спондиліт. Рекомендована доза – 200 мг за 1-2 прийоми. У деяких хворих ефективною є добова доза 400 мг, розподілена на 1-2 прийоми.

Максимальна рекомендована добова доза становить 400 мг для всіх показань.

Пацієнти літнього віку. Корекція дози зазвичай не потрібна: лікування слід починати з 200 мг на добу, у разі необхідності доза може бути збільшена. Слід з обережністю призначати препарат людям літнього віку з масою тіла менше 50 кг.

Порушення функції печінки. У хворих із легкими порушеннями функції печінки (клас А за шкалою Чайлд-П’ю) корекція дози не потрібна. При помірному порушенні функції печінки (клас В) та рівні альбуміна у сироватці 25-35 г/л лікування слід розпочинати з половинної дози. Досвід застосування у таких пацієнтів обмежується застосуванням у пацієнтів з цирозом печінки.

Порушення функції нирок. Досвід застосування препарату у хворих із легкою та помірною нирковою недостатністю обмежений, тому слід бути обережними при лікуванні таких пацієнтів.

Пацієнти із зниженням активності CYP2C9. На початку лікування необхідно застосовувати половину мінімальної ефективної дози, оскільки у таких пацієнтів підвищений ризик розвитку побічних реакцій.

Побічні реакції. Критерії оцінки частоти розвитку побічних реакцій: дуже часто – ≥1 на 10, часто – ≥1 на 100 та <1 на 10, нечасто – ≥1 на 1000 та <1 на 100, рідко – ≥1 на 10 000 та <1 на 1000.

З боку травної системи: часто – біль у животі, діарея, блювання, диспепсія, метеоризм, дисфагія; нечасто – запор, відрижка, гастрит, стоматит, погіршання перебігу запального захворювання ШКТ; рідко – виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, стравоходу, кишечника та товстої кишки, перфорація кишечника, запалення стравоходу, мелена,  панкреатит; частота невідома – нудота, шлунково-кишкова кровотеча, коліт/погіршання перебігу коліта.

З боку ЦНС та периферичної нервової системи: часто – запаморочення, безсоння; нечасто – тривога, парестезія, сонливість, церебральний інфаркт; рідко – сплутаність свідомості, атаксія, зміна смакових відчуттів; частота невідома – головний біль, асептичний менінгіт, агевзія, аносмія, внутрішньочерепний крововилив з фатальним наслідком, галюцинації.

З боку кістково-м'язової системи: нечасто – судоми ніг; частота невідома – артралгія, міозит.

З боку органа слуху: нечасто – дзвін у вухах, гіпоакузія.

З боку органа зору: нечасто – нечіткість зору; частота невідома – кон’юнктивіт, крововиливи в кон’юнктиву, оклюзія артерій або вен сітківки.

З боку дихальної системи: часто – фарингіт, риніт, синусит, кашель, диспное; частота невідома – бронхоспазм.

Алергічні реакції: часто – свербіж шкіри, висипи; нечасто – кропив’янка; рідко – алопеція, фотосенсибілізація; частота невідома – екхімоз, бульозний висип, ексфоліативний дерматит, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, ангіоневротичний набряк, анафілаксія (у т.ч. анафілактичний шок).

З боку системи кровотворення: нечасто – анемія; рідко –  тромбоцитопенія, лейкопенія; частота невідома – панцитопенія.

З боку серцево-судинної системи: дуже часто – артеріальна гіпертензія; часто – інфаркт міокарда; нечасто – погіршання перебігу артеріальної гіпертензії, тахікардія, серцева недостатність; частота невідома – аритмія, припливи крові, васкуліт.

З боку нирок та сечовивідної системи: часто – інфекція сечовивідних шляхів; нечасто –підвищення креатиніну, азотемія; частота невідома – гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит, гіпонатріємія.

З боку репродуктивної системи: частота невідома – розлади менструального циклу.

З боку гепатобіліарної системи: нечасто – порушення функції печінки, підвищення рівня ферментів печінки; рідко – гепатит, жовтяниця, печінкова недостатність.

Інфекції: часто – інфекції верхніх дихальних шляхів, сечових шляхів.

Лабораторні показники: нечасто – підвищення рівня калію в крові.

Інші: часто – грипоподібні симптоми, периферичний набряк/затримка рідини.

Передозування. Клінічні дані щодо передозування обмежені. У випадку передозування необхідно провести комплекс відповідних заходів (промивання шлунка, клінічне обстеження та ін.), симптоматичну та підтримуючу терапію. Діаліз не є ефективним методом виведення лікарського засобу.

При прийомі целекоксибу у дозі 400 мг 2 рази на добу, що розцінюється як перевищення рекомендованої дози, можливі такі ефекти: часто – стенокардія, синдром подразненого кишечнику, нефролітіаз, підвищення рівня креатиніну у крові, доброякісна гіперплазія простати, збільшення маси тіла; нечасто – хелікобактерна інфекція, оперізуючий лишай, бешиха, бронхопневмонія, інфекція ясен, лабіринтит, ліпома, плаваюче помутніння скловидного тіла, кон'юнктивальні геморагії, тромбоз глибоких вен, дисфонія, гемороїдальна кровотеча, часта дефекація, виразки ротової порожнини, дерматит, гангліоніт, ніктурія, вагінальна кровотеча, болючість молочних залоз, перелом нижньої кінцівки, підвищення рівня натрію в крові.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Ревмоксиб може пригнічувати діяльність матки та передчасно закривати артеріальну протоку у плода в III триместрі вагітності. Ревмоксиб протипоказаний у період вагітності. Жінкам дітородного віку необхідно користуватись контрацептивами. Целекоксиб у низьких концентраціях проникає у грудне молоко, тому при застосуванні Ревмоксибу слід припинити годування груддю.

Діти. Целекоксиб не показаний для застосування дітям віком до 18 років.

Особливості застосування. Ревмоксиб не слід застосовувати пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або синдромом мальабсорбції глюкози/галактози.

Вплив на травний тракт. Ризик розвитку ускладнень з боку травного тракту вище у пацієнтів літнього віку та ослаблених хворих, пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи, хворих, які застосовують ацетилсаліцилову кислоту (в т.ч. у низьких дозах), пацієнтів із захворюваннями травного тракту, в т.ч. в анамнезі.

Вплив на серцево-судинну систему. Ризик розвитку ускладнень з боку серцево-судинної системи збільшується зі збільшенням тривалості терапії Ревмоксибом та наявністю супутньої кардіопатології. Тому необхідно призначати найкоротші терміни терапії та мінімальні ефективні дози Ревмоксибу, а також призначати целекоксиб пацієнтам зі значними факторами ризику (курцям, хворим з артеріальною гіпертензією, цукровим діабетом) тільки після ретельної оцінки необхідності даного призначення. Слід періодично повторно оцінювати потребу пацієнта у полегшенні симптомів та реакцію на терапію, особливо у пацієнтів з остеоартритом.

Застосування Ревмоксибу протипоказане у перші 10-14 днів після операції коронарного шунтування у зв’язку зі збільшенням ризику розвитку інфаркту міокарда та інсульту.

Артеріальна гіпертензія. Целекоксиб може призвести до виникнення або посилення проявів артеріальної гіпертензії, що підвищує ризик кардіоваскулярних ускладнень. Тому його необхідно з особливою обережністю і під ретельним моніторингом артеріального тиску застосовувати у пацієнтів з артеріальною гіпертензією.

Затримка рідини та набряки. У деяких хворих, які приймали Ревмоксиб, спостерігалися затримка рідини та набряки. У зв’язку з цим Ревмоксиб слід з обережністю призначати хворим із серцевою недостатністю, дисфункцією лівого шлуночка, артеріальною гіпертензією та іншими станами з потенційним ризиком затримки рідини. Необхідно з обережністю призначати лікування пацієнтам, які приймають діуретики або мають інші причини для розвитку гіповолемії.

Вплив на нирки. Целекоксиб може чинити токсичний вплив на нирки. Тому пацієнтам з порушеннями функції нирок, порушенням серцевої діяльності, дисфункцією печінки, пацієнтам літнього віку слід перебувати під постійним контролем лікаря. Під час застосування целекоксибу пацієнтами з захворюваннями нирок слід контролювати показники функції нирок. У хворих з дегідратацією Ревмоксиб бажано призначати тільки після регідратації.

У пацієнтів, які раніше приймали Ревмоксиб без якихось ускладнень, можуть спостерігатись анафілактичні реакції, що загалом є характерними для всіх НПЗЗ. Поява серйозних алергічних реакцій з боку шкіри (див. розділ «Побічні реакції») характерна для першого місяця терапії целекоксибом; підвищений ризик їх появи у пацієнтів з медикаментозною алергією в анамнезі. При перших проявах реакцій підвищеної чутливості слід негайно припинити застосування препарату.

Зменшуючи запалення, целекоксиб може зменшувати прояви деяких симптомів, що слід враховувати  при діагностиці інфекцій.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Пацієнти, які під час застосування целекоксибу відчувають запаморочення, вертиго або сонливість, повинні утриматись від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Фармакодинамічні взаємодії. При одночасному застосуванні Ревмоксибу і антикоагулянтів слід проводити моніторинг антикоагулянтної активності варфарину або інших антикоагулянтів, особливо в перші дні лікування або при зміні дози, оскільки Ревмоксиб може збільшувати протромбіновий час, у зв’язку з чим підвищується ризик кровотечі. Необхідно здійснювати постійний контроль протромбінового часу та МНВ (міжнародне нормалізаційне відношення).

НПЗЗ зменшують ефект діуретиків та гіпотензивних засобів. Одночасне застосування НПЗЗ, у т.ч. целекоксибу, з інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів    ангіотензину II збільшує ризик виникнення гострої ниркової недостатності, зазвичай оборотної, тому при такій терапії слід бути особливо обережними пацієнтам з порушенням функції нирок (особливо пацієнтам літнього віку). При одночасному довготривалому застосуванні целекоксибу з лізиноприлом можливе зниження чутливості пацієнтів до антигіпертензивної дії лізиноприлу.

НПЗЗ, в т.ч. целекоксиб, при одночасному застосуванні з циклоспорином або такролімусом збільшують нефротоксичний ефект останніх, тому при такій терапії слід контролювати функцію нирок.

Целекоксиб можна застосовувати з малими дозами АСК, однак він не замінить останню у профілактиці серцево-судинних захворювань. Окрім цього, ця терапія підвищує ризик розвитку шлунково-кишкових ускладнень, у т.ч. виразки ШКТ.

Фармакокінетичні взаємодії. Метаболізм целекоксибу загалом відбувається у печінці під впливом цитохрому Р450 CYP2C9. Тому якщо попередній досвід застосування у пацієнта препаратів, які також метаболізуються за допомогою CYP2C9, свідчить про низьку активність цього ферменту в організмі, то таким пацієнтам не слід призначати подібні комбінації. Одночасне застосування з індукторами CYP2C9 (рифампіцин, карбамазепін, барбітурати) може знизити концентрацію целекоксибу у плазмі. Одночасне застосування з флуконазолом може призвести до підвищення концентрації Ревмоксибу в плазмі крові, тому пацієнтам, які приймають флуконазол, слід призначати половину рекомендованої дози Ревмоксибу.

Целекоксиб не метаболізується за допомогою CYP2D6, а є його інгібітором, тому при одночасному застосуванні Ревмоксибу з препаратами, які метаболізуються за допомогою CYP2D6 (антидепресанти, нейролептики, протиаритмічні засоби та ін.) можливе збільшення концентрації останніх. Тому при призначенні, відміні або збільшенні дози целекоксибу необхідна корекція дози таких препаратів.

Целекоксиб не виявляє значної клінічної взаємодії з оральними контрацептивами.

Клінічна взаємодія целекоксибу з антацидами (які містять алюміній та магній), омепразолом, кетоконазолом, метотрексатом, глібенкламідом, фенітоїном та толбутамідом відсутня. Однак при комбінованому застосуванні з метотрексатом слід здійснювати моніторинг його токсичної дії.

In vitro целекоксиб може пригнічувати метаболізм препаратів, які є субстратами ферменту CYP2C19 (діазепам, циталопрам, іміпрамін). Клінічно ці дані не підтверджені.

Одночасне застосування Ревмоксибу з препаратами літію може призвести до зростання концентрації літію в плазмі крові.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Целекоксиб виявляє протизапальну та аналгетичну дію, блокуючи продукцію запальних простаноїдів шляхом специфічного пригнічення ЦОГ-2. Підвищення активності ЦОГ-2 при запаленні призводить до синтезу та накопичення простагландинів, зокрема простагландину Е2, який спричиняє запалення, набряки та біль.

Целекоксиб має дуже низьку спорідненість з циклооксигеназою-1 (ЦОГ-1).

Фармакокінетика. Натщесерце целекоксиб швидко і практично повністю всмоктується, концентрація його в плазмі досягає піку приблизно через 2-3 години після прийому пероральної однократної дози. Біодоступність препарату становить 99 %. При терапевтичному рівні  в плазмі 97 % дози целекоксибу зв'язується з білками плазми. У крові препарат практично не зв'язується з еритроцитами. Прийом їжі (з високим вмістом жирів) уповільнює досягнення пікового рівня целекоксибу в плазмі на 4 години та підвищує біодоступність приблизно на 20 %.

Добре розподіляється у тканинах, проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр. Метаболізується у печінці з участю цитохрому Р450 шляхом гідроксилювання, окислення та глюкурування з утворенням фармакологічно неактивних метаболітів.

Екскреція целекоксибу відбувається здебільшого шляхом метаболізму у печінці. У незміненому вигляді із сечею виділяється менше 1 % дози. При повторному застосуванні період напіввиведення становить 8-12 годин, а швидкість кліренсу – близько 500 мл/хв. При повторному прийомі рівноважні концентрації препарату у плазмі досягаються протягом   5 днів.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули номер 0, корпус білого кольору, кришка рожевого кольору. Вміст капсул – порошок білого або майже білого кольору.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці, при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 капсул у блістері, 1 блістер в пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ВАТ «Київмедпрепарат».

Місцезнаходження.  Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139.