Локсоф таб. п/об. 500 мг №5

ЛОКСОФ

(LOXOF)

Склад:

діюча речовина: : levofloxacin;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить левофлоксацину напівгідрату, еквівалентно левофлоксацину 500 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза, полісорбат 80, кросповидон, магнію стеарат;

оболонка: опадрай 03В52874.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Код АТС J01M A12.

Клінічні характеристики.

Показання.

Інфекції, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами.

1. Гострий синусит.

2. Негоспітальна  пневмонія.

3. Інфекції шкіри та м’яких тканин.

4. Хронічний бактеріальний простатит.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до левофлоксацину, інших фторхінолонів або до будь-якого інгредієнта препарату. Епілепсія. Ушкодження сухожилля, пов’язане з прийомом фторхінолонів. Вагітність і годування груддю. Дитячий вік до 18 років.

Спосіб застосування та дози.

Доза препарату залежить від виду і тяжкості інфекції, а також від чутливості збудника. Тривалість терапії залежить від перебігу захворювання (див. таблицю нижче). Прийом таблеток Локсоф як і інших антибактеріальних засобів необхідно продовжувати ще мінімум 48 - 72 години після нормалізації температури тіла або одержання доказу ерадикації  збудника хвороби. Таблетки Локсофу  ковтають, не розжовують, запивають достатньою кількістю рідини. Таблетки можна приймати під час їди або між прийомами їжі. Таблетки Локсофу приймають щонайменше за 2 години до або після застосування солей заліза, антацидів або сукральфату, оскільки може спостерігатися зниження всмоктування препарату. Рекомендації щодо дозування таблеток левофлоксацину:

Пацієнти з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну > 50 мл/хв)

Показання

Схема добового дозування (з урахуванням маси тіла)

Тривалість лікування

Гострий синусит

500 мг 4 рази на день

10 - 14 днів

Негоспітальна пневмонія

500 мг 1 або 2 рази на день

7 - 14 днів

Інфекції шкіри та м’яких тканин

500 мг або 1000 мг 1 або 2 рази на день

7 - 14 днів

Хронічний бактеріальний простатит

500 мг 1 раз на день

28 днів

Пацієнти з порушеною функцією нирок (кліренс креатиніну < 50 мл/хв) потребують призначення препарату в іншій лікарській формі.

Дозування для пацієнтів з порушеною функцією печінки

Для пацієнтів із порушеною функцією печінки корекція дози препарату не потрібна, оскільки левофлоксацин метаболізується печінкою у незначній мірі та екскретується в основному нирками.

Дозування для пацієнтів літнього віку

Для пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок корекція дози препарату не потрібна.

Побічні реакції.

Побічні реакції оцінювалися за частотою виникнення: дуже часто – більш ніж 10 %, часто – від 1 до 10 %, іноді – від 0,1 до 1 %, рідко – від 0,01 до 0,1 %, дуже рідко – менше ніж 0,01 %; поодинокі випадки.

Алергічні реакції: іноді – свербіж, висипи; рідко – кропив’янка, бронхоспазм/задишка; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, артеріальна гіпотензія, анафілактичний шок, фотосенсибілізація; поодинокі випадки – тяжкі бульозні висипи, такі як синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ексудативна мультиформна еритема.

Такі реакції іноді можуть спостерігатися навіть після першої дози протягом кількох хвилин або годин після застосування.

З боку травного тракту, метаболізм: часто – нудота, діарея; іноді – анорексія, блювання, абдомінальний біль, диспепсія; рідко – діарея з домішками крові, що у поодиноких випадках може вказувати на ентероколіт, включаючи псевдомембранозний коліт; дуже рідко – гіпоглікемія, особливо у хворих на цукровий діабет.

З боку центральної нервової системи: іноді – головний біль, запаморочення / вертиго, сонливість, безсоння; рідко – парестезія, тремор, сплутаність свідомості, судоми, тривожність, депресія, психотичні реакції, ажитація; дуже рідко – гіпостезія, зорові та слухові розлади, порушення смаку та сприйняття запахів, галюцинації, схильність до суїциду.

З боку серцево-судинної системи: рідко – тахікардія, артеріальна гіпотензія; дуже рідко – анафілактичний шок; поодинокі випадки – пролонгація QT-інтервалу.

З боку скелетно-м'язової системи: рідко – артралгія, міалгія, пошкодження сухожилля, включаючи тендиніт (наприклад, ахілове сухожилля); дуже рідко – розрив сухожилля (наприклад, ахілового); цей небажаний ефект може спостерігатися в межах 48 годин від початку лікування;  двобічна м’язова слабкість,  особливо небезпечна для пацієнтів зі злоякісною міастенією; поодинокі випадки – рабдоміоліз.

З боку печінки, нирок: часто – підвищення рівня печінкових ферментів (наприклад, АЛТ/АСТ); нечасто – підвищення білірубіну, підвищення рівня креатиніну в сироватці; дуже рідко – реакції з боку печінки, такі як гепатит; гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок інтерстиціального нефриту).

З боку системи  крові: іноді – еозинофілія, лейкопенія; рідко – нейтропенія, тромбоцитопенія; дуже рідко – агранулоцитоз; поодинокі випадки – гемолітична анемія, панцитопенія.

Інші: іноді – астенія, кандидоз, розвиток суперінфекції; дуже рідко – алергічний пневмоніт, пропасниця.

Іншими небажаними ефектами, які асоціювалися із введенням фторхінолонів, можуть бути екстрапірамідні симптоми та інші розлади м’язової системи, алергічний васкуліт, напади порфірії у пацієнтів, хворих на порфірію.

Передозування.

Симптоми: сплутана свідомість, запаморочення, порушення свідомості та судомні напади, пролонгація інтервалу QT.

Лікування: симптоматичне і підтримуюче. Варто передбачити моніторинг ЕКГ, оскільки можливе виникнення пролонгації інтервалу QT. Левофлоксацин не видаляється ні шляхом гемодіалізу, ні шляхом перитонеального діалізу; специфічного антидоту не існує.

Особливості застосування.

При нозокоміальних інфекціях, спричинених Ps. aeruginosa і при тяжких випадках пневмококової пневмонії може знадобитися комбінована терапія.

У поодиноких випадках у пацієнтів  може виникати тендиніт. Найчастіше тендиніт вражає ахілове сухожилля та може призводити до розриву сухожилля. Ризик тендиніту та розриву сухожилля підвищується у людей літнього віку та у пацієнтів, які приймають кортикостероїди. Тому необхідно ретельно спостерігати за пацієнтами, які застосовують левофлоксацин. Пацієнти з симптомами тендиніту перед початком лікування повинні проконсультуватися з лікарем. Якщо підозрюється тендиніт, лікування препаратом варто негайно припинити та почати відповідне лікування ураженого сухожилля (наприклад, шляхом іммобілізації).

Діарея, особливо тяжка, персистуюча та/або з домішками крові під час або після лікування препаратом може свідчити про хворобу, асоційовану з Clostridium difficile, найтяжчою формою якої є псевдомембранозний коліт. Якщо підозрюється псевдомембранозний коліт, терапію препаратом варто негайно відмінити та без зволікання розпочати симптоматичне та специфічне лікування (наприклад, ванкоміцином). У цій клінічній ситуації протипоказані препарати, що пригнічують перистальтику.

Локсоф протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі так, як й інші хінолони, повинен застосовуватися з обережністю пацієнтами, схильними до судом, наприклад, із вже існуючими ураженнями центральної нервової системи.

Одночасне лікування фенбуфеном та подібними нестероїдними протизапальними препаратами або препаратами, які знижують церебральний судомний поріг, такими як теофілін, також вимагає обережності.

Пацієнти з латентною або розвинутою недостатністю активності глюкозо-6-фосфат дегідрогенази можуть мати схильність до гемолітичних реакцій, якщо їх лікують хінолоновими антибактеріальними препаратами. Тому левофлоксацин у них варто застосовувати з обережністю.

Хоча фотосенсибілізація зустрічається дуже рідко при застосуванні левофлоксацину, пацієнтам рекомендується уникати УФ-опремінення з метою запобігання фотосенсибілізації. У випадку розвитку психотичних реакцій при прийомі хінолонів, в тому числі левофлоксацину, препарат варто відмінити та вдатися до відповідних заходів. З обережністю призначати Локсоф пацієнтам із психічними порушеннями або пацієнтам із психічними захворюваннями в анамнезі.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з  іншими механізмами.

У деяких пацієнтів препарат може спричинити головний біль, запаморочення / вертиго, сонливість, безсоння, порушення зору, сплутаність свідомості, тому слід утримуватися від керування автотранспортом і роботи зі складними механізмами, що вимагають підвищеної уваги й швидкості психомоторних реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Теофілін, фенбуфен або подібні нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ): левофлоксацин не виявив будь-яких фармакокінетичних взаємодій з теофіліном в одному клінічному дослідженні. Помітне зниження церебрального судомного порогу може спостерігатися при застосуванні хінолонів одночасно з теофіліном, НПЗЗ або іншими препаратами, які знижують судомний поріг.

Пробенецид і циметидин: пробенецид і циметидин виявляють статистично достовірний вплив на елімінацію левофлоксацину; нирковий кліренс левофлоксацину знижувався циметидином (24 %) і пробенецидом (34 %). З обережністю слід застосовувати левофлоксацин одночасно з препаратами, які  впливають на секрецію ниркових канальців (пробенецид і циметидин), особливо пацієнтам із порушеною функцією нирок.

Циклоспорин: період напіввиведення циклоспорину збільшується на 33 %, коли він вводиться одночасно з левофлоксацином.

Антагоністи вітаміну К: внаслідок можливого виникнення кровотечі у пацієнтів, які приймають левофлоксацин у комбінації з будь-яким антагоністом вітаміну К (наприклад, варфарином), показники коагуляційних тестів повинні контролюватися, якщо ці препарати застосовуються одночасно.

Фармакокінетика левофлоксацину не змінювалася при сумісному введенні разом із такими препаратами: кальцію карбонатом, дигоксином, глібенкламідом, ранітидином, варфарином.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Левофлоксацин, як  і інші фторовані хінолони, блокує бактеріальну ДНК-гіразу, внаслідок чого порушує функцію ДНК бактерій. Локсоф активний відносно грампозитивних та грамнегативних патогенних мікроорганізмів, включаючи штами, резистентні до пеніцилінів, цефалоспоринів та/або аміноглікозидів. Розвиток резистентності може значно впливати на чутливість до препарату саме місцевих штамів, таким чином, бажано при призначенні препарату враховувати цю інформацію, особливо у випадку лікування тяжких інфекцій. Локсоф має широкий спектр дії щодо мікроорганізмів:

чутливі мікроорганізми:

аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecalis 1, Staphylococcus aureus 1 methi-S, Staphylococcus коагулазонегативний метицилінчутливий, Staphylococcus saprophyticus, Streptococci групп С и G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae 1 peni-I/S/R, Streptococcus pyogenes1;

аеробні грамнегативні мікроорганізми: Acinetobacter baumannii 1, Citrobacter freundii 1, Eikenella corrodens, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae 1, Escherichia coli1, Haemophilus influenzae 1 ampi-S/R, Haemophilus parainfluenzae 1, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae 1, Moraxella catarrhalis 1 ?+/?-, Moraxella morganii, Pasteurella multocida, Proteus mirabilis 1, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa 1, Serratia marcescens;

анаеробні мікроорганізми: Bacteroides fragilis, Clostridium perfringens, Peptostreptococcus;

інші мікроорганізми: Chlamydia pneumoniae 1, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila 1, Mycoplasma pneumoniae 1, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum;

мікроорганізми з помірною чутливістю:

аеробні грамнегативні мікроорганізми: Burkhoderia серасіа;

анаеробні мікроорганізми: Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotamicron, Bacteroides vulgatus, Clostridium difficile;

резистентні: Staphylococcus aureus1 methi-R, Staphylococcus коагулазонегативний метицилінчутливий. (1 Клінічна ефективність доведена в клінічних випробуваннях).

При нозокоміальних інфекціях, спричинених Ps. aeruginosa, може знадобитися комбінована терапія.

Фармакокінетика. Перорально введений левофлоксацин швидко й майже повністю всмоктується з досягненням пікових концентрацій у плазмі в межах 1 години. Абсолютна біодоступність становить близько 100 %. Левофлоксацин демонструє лінійну фармакокінетику в діапазоні від 50 до 600 мг. Приблизно 30 - 40 % прийнятої дози левофлоксацину зв'язуються з білками сироватки. При багаторазовому введенні 500 мг один раз  на добу було продемонстровано мізерно мале накопичення препарату. Після прийому 500 мг дози 2 рази на день було продемонстроване незначне, але передбачуване, накопичення левофлоксацину. Сталий стан досягається в межах 3 днів.

Проникнення в тканини  й рідини  організму.

Проникнення в бронхіальну слизову та  рідину епітеліальної вистілки.

Максимальні концентрації левофлоксацину в бронхіальній слизовій оболонці та рідині епітеліальної  вистілки  після  введення  500 мг   перорально   становили    8,3   мкг/мл  та 10,8 мкг/мл, відповідно. Вони досягалися в межах 1 год після введення.

Проникнення в легеневу тканину

Максимальна концентрація левофлоксацину в легеневій тканині після введення 500 мг перорально становить 11,3 мкг/мл і досягалася через 4 - 6 год після введення. Концентрація в легеневій тканині стійко перевищувала концентрацію в плазмі.

Проникнення у рідину пухирця

Максимальна концентрація левофлоксацину близько 4 та 6,7 мкг/мл у рідині пухирця досягалася через 2 - 4 год після триденного введення 500 мг дози один або два рази на день, відповідно.

Проникнення в тканину передміхурової залози

Після орального введення 500 мг дози левофлоксацину один раз на день протягом 3 днів його  середня  концентрація  в  тканині  передміхурової  залози становила 8,7 мкг/г, 8,2 мкг/г та 2 мкг/г після 2-ї, 6-ї та 24-ї год, відповідно. Середнє відношення концентрацій препарату в передміхуровій залозі й плазмі становить 1,84.

Концентрація в сечі

Середня концентрація в сечі через  8  -  12  год  після перорального введення 150 мг, 300 мг або 500 мг левофлоксацина становила 44 мг/л, 91 мг/л й 200 мг/л, відповідно.

Метаболізм

Левофлоксацин піддається дуже обмеженому метаболізму у людини та екскретируется головним чином у вигляді незміненого препарату в сечі. Менш ніж 5 % введеної дози відновлюються із сечі як десметиловий й N-оксидний метаболіти – єдині метаболіти, ідентифіковані у людини. Левофлоксацин є стереохімічно стабільним і не піддається хіральній інверсії.

Елімінація

Після перорального або внутрішньовенного введення левофлоксацин відносно повільно елімінується з плазми. Середній період напіввиведення левофлоксацину з плазми коливається в межах 6 - 8 годин після одно- та багаторазового введення. Екскреція відбувається в основному нирковим шляхом (> 85 % введеної дози). Профіль концентрації левофлоксацину в плазмі після внутрішньовенного введення близький і співставляється за площею під кривою (AUC) із профілем, що спостерігається для перорального застосування левофлоксацину при введенні рівних доз (мг/мг). Таким чином, пероральний та внутрішньовенний шляхи введення можна вважати взаємозамінними.

Пацієнти з нирковою недостатністю

У пацієнтів з порушеною функцією нирок фармакокінетика левофлоксацину змінюється – ниркова елімінація й кліренс знижуються, а період напіввиведення із плазми подовжується:

кліренс креатиніну, мл/хв

< 20

20 - 40

50 - 80

кліренс ренальний, мл/хв

13

26

57

період напіввиведення, години

35

27

9

Пацієнти літнього віку

Суттєвих відмінностей у фармакокінетиці левофлоксацину у молодих і літніх пацієнтів не спостерігається, окрім розходжень у кліренсі креатиніну.

Фармацевтичні характеристики:

основні фізико-хімічні властивості: світло-оранжевого кольору, двоопуклі, довгасті таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з відбиттям “500” на одному боці.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати у захищеному від світлі та вологи, недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка.

По 5 таблеток у блістерній упаковці, 1 блістер у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Ранбаксі Лабораторіз Лімітед.

Місцезнаходження.

Індастріал Ареа 3, Девас – 455001, Індія.

Industrial Area – 3, Dewas – 455001, India.